Мій світ гойдається, підвішений на нитціЗа палець неба, що купається у молоці.
На коліна трави лягає тінню день,Щоб долистати-доспівати свою «Книгу Пісень».
Небо – солоне, таке спонтанне,Дивиться в когось і в когось тане.Дихає громом, знаходить цілі –Напитись моря і стати сіллю.
Ти – трохи холодний, а зазвичайТакі люблять каву, а я – чай.
Я ж бачила, я зрозуміла знак:Усе навпаки і усе не так,Навіть ти!
В тебе хриплий бас, а такі найчастішеНаспівують джаз, а я – щось інше.
